Одним із найстаріших відомих медичних підручників є «Сушрута Самхіта», написаний на санскриті в Індії. Немає точної дати його написання, адже оригінальна версія не збереглася, але дослідники сходяться на тому, що вона була написана в 600-х роках до н. е. Вважається, що Сушрута був лікарем і вчителем, який працював в місті Бенерес на півночі Індії. Його Самхіта – збірка знань –надає детальну інформацію про медицину, хірургію, фармакологію та ведення пацієнтів.
Сушрута говорив своїм учням, що, як би добре вони не володіли теорією, вони не вмітимуть лікувати захворювання, допоки не матимуть практичного досвіду. Хірургічні розрізи потрібно було випробувати на шкірках плодів, а обережне видалення насіння плоду дозволяло попрактикуватися у видалені сторонніх предметів з тіла. Також вони практикували на мертвих тваринах, перш ніж їх допускали до справжніх пацієнтів.
Серед багатьох описів хірургічного втручання, Сашрута Самхіта документує операцію на катаракту. Пацієнт повинен був дивитися на кінчик носа, тоді як хірург, тримаючи повіки великим та вказівним пальцями, використовував голкоподібний інструмент, щоб проколоти очне яблуко з боку. Потім його збризкували грудним молоком, а зовнішню поверхню ока змащували лікарськими рослинами. Під час одужання пацієнту потрібно було уникати кашлю, чхання та будь-чого, що могло б підвищити внутрішньоочний тиск. Якщо операція була успішною, пацієнт отримав би нормальний зір, хоч і не дуже чіткий.